Але, народ! Шо починаємо качати хардрок у весь зад?
Слушайте, хочу поділитись з вами неймовірною історією, яка сталась зі мною на днях. Хочу попередити, що це не пропаганда наркотиків чи чогось подібного, просто легкість усваювання інформації за допомогою молодіжного жаргону. Якось я знайомився з моїм братвою, чи то кемпінгом психологів, в кінці кінців, зустрінулися наші велосипеди, або колеса, як ви їх називаєте. Так ось, мої брати до крайності наповнені енергією.
Привіт, торчки, як ващи справи? Вмикайте свої мозги на гарну х*ївню!, - кричу я їм здалеку, знаючи, що всім пофіг на правила граматики і мови.
Заходимо ми в один гиденький дворик, коли раптом наближається якийсь толкач з нашого місцевого космосу. Він виглядає як закладка з якоюсь якісної сп*рданої наркоти.
Слухай, брат, ти не в курсі, де взять закладки?
Да брось, я тут в теме, знаю свої дела. Чого ти хочеш?
Я з пиночками закриваю йому доступ до нашої братської се лінії і заявляю:
Давай спершу розповсюджимо радість сивухи, а потім бачимо!
Він виглядає дивно, як мойдодири у день зливи. Водимо його до місцевого машиносервісу, де мої комік-брати зібрались в тіні. Насправді це був не машиносервіс, а справжнє братське гніздо.
Вітаю, братва! Це новий товариш, який хоче забабахатись порозумітись з нами! - оголошую я, як справжній наркоман-комік.
Тільки потім згадали, що якраз забули пакувати дурь. Блин, йдемо на новий рекорд!
В каршерінгову машину встигли впхати менше, ніж колоду, а кальмари були вже нашими пасажирами. Я бігом поверх машини дзижчав якоюсь фенечкою, знаючи, що вже нічого не може мене зупинити.
Пару хвиль тому ми були рядовими торчками, а зараз ми вже ай-яй-яй! Шо тут такого - просто бомба, а не наші колеса!
Тут ми вирішили трохи почилити і заїхали у буяній парку. Знаєте, як у Сказке є брат, так ось, у нас є наш камерунський братець. Він зовсім не в курсі того, що ми тут робимо, він думає, що ми їдемо розбірливо декілька разів, але це не так. Приклеїли його до машини, як він багато разів казав, що били, коли він їв шоколадки. Так ми вирішили виправити цю ситуацію.
Розповідаючи йому про наші витрати і милий запах конопель, які він вже майже може відчувати, ми бавилися, як справжні хітрюги. Хочу сказати, що коли ти находишся в темі, то все виглядає куди цікавіше і веселіше.
Потім ми діставали зварений на швидкорозчинному супушці кодеїн. Аж очі виникали. Ей, толкачі, якби ви знали, яка кайфова дурь, то би давно прийшли до нас!
Всю ніч ми забабахались й лазили до глибини свідомості, як крізь шерри. Це було космічно!
У нас на той момент випала ідея підірвати братський гондольний міст. Але потім згадали, що в нас тільки кодеін водить бразильців, а не Бін Ладена, тому залишили цей план на наступний раз.
Якось перед ранком, коли сонце вже поволі видирає з тебе останню іскру енергії, виникла ідея повернутися додому. Та що там, я герой нашого кварталу - я хочу вирізати себе з камення і загоріти в огнищі моїх споминів.
Заглянувши назад, я побачив, як наш камерунський братець, в прикольній позі торчка, задумливо розмовляє з деревом. Він, мабуть, зайнявся екзистенціалізмом і захотів здійснити розмову зі своїм дерев'яним другом. Однак, він навіть не підозрює, що те дерево вже має колаборацію з горилами і підготувало для нас пастку.
Так я поняв, що час розійтися. Роздягаюсь, як справжній гангстер, збираю валізу своїх спогадів і починаю заповільнено рухатися назад. Уже немає сил, але бажання продовжує тремтіти у кожній клітинці мого тіла.
Так оце було моє неймовірне путешествіе, де я купив кодеін і взяв на каршерінг своїх веселеньких братиків. Завдяки торкнутій дурі ми позбулись всякої напруги і насолодилися атмосферою свободи. Але запам'ятайте, всеки колеса можуть зламатися, бережіть себе й запасайтеся своїм гарним гумором!
Начнем, пожалуй, с самого начала. Как-то раз я прогуливался по знаменитому району, в котором на каждом углу можно было найти закладки на любой вкус. И тут мне на глаза попался мой старый знакомый, который торговал синтетическим каннабиноидом.
"Привет, бро! Че, купить?"– спросил он, кивая в сторону своей сумочки с бахами. Я не стал долго думать и решил взять пару пакетиков. Короче, мне очень хотелось отжигать на корпоративе.
8 марта настало, и весь коллектив поднялся на ноги, чтобы отправиться на праздничное мероприятие. А я, в свою очередь, прячу свои закладки в карман, чтобы никто не догадался о моей маленькой хитрости.
Мы заселились в красивый особняк, где и проходил этот офигенный корпоратив. Музыка гремела из каждой комнаты, а запах алкоголя уже начинал заполнять всю обстановку. Я начал бахаться с друзьями, разводить руками, словно дикий гердос. Народ уже раскумаривался и весело шлепал друг друга по плечу.
"Эй, мажор! А ты зачем такой грустный? Давай, братишка, отжигай!"– крикнул кто-то из окружающих. И я не стал отказываться от этого предложения, потому что в такой атмосфере невозможно было устоять.
Мы веселились до утра, перекидывались шутками и забывали обо всем на свете. Ах, какие восторженные взгляды, широкие улыбки и дружеские объятия стали частью этого вечера. Более сумасшедшего праздника я не испытывал!
Но, как говорится, все хорошее когда-нибудь заканчивается. Мы пошли на выход, не оставив ни одной комнаты без нашего шлепанья и криков. Отжиг продолжался на улице: мы просто шли и смеялись, несколько раз наталкиваясь друг на друга.
Но в какой-то момент я осознал, что не совсем понимаю, где именно мы находимся. Заблудившись в незнакомом районе, я вскоре понял, что никто из нас не помнит, как вернуться домой. Было темно, и ни одной живой души вокруг.
"Опа, братухи, давайте попробуем догнаться до метро! Вот только не знаю, какое это метро?"– сказал я, чувствуя себя немного виноватым в текущей ситуации. Но ничего, мы же не сдачи!
Несмотря на путаницу, мы шлендрировали по улицам, пытаясь найти хоть какую-то подсказку. И вот, спустя пару часов, нам наконец-то повезло! Мы обнаружили метро, и это было настоящее спасение.
Когда я пришел домой, я полностью понял, что этот корпоратив был нашей наркоманской эпопеей, и продолжая вспоминать это, я понимаю, что никогда не забуду этот незабываемый день. Он стал частью моей жизни, моей истории.
Так что, дорогие мои, если вы хотите отжигать на корпоративе, не забывайте брать с собой закладки, да не простые, а синтетический каннабиноид для полного освобождения души. Главное – не забудьте догнаться домой, чтобы раскумариться в своей кроватке, восстанавливаясь после такого мощного баха!
Репорт
Ветка